Думи мої, думи мої... Вони не дають спокою, бо виховання має бути значно кращим, ніж є сьо­годні. І козацькі виховні традиції, які історично виникали з кращо­го виховного досвіду рідного на­роду, дуже потрібні для лицарсь­кого - гарту підростаючих по­колінь. На мою думку, козацька педа­гогіка - це справді народна, національна педагогіка ук­раїнців, яка починалася з самого "пуп'янка". Як виховували дітей наші діди і прадіди? Від самого народження дитині прищеплювалися почуття гідності, любові до рідної землі, повага до батьків, лагідне і ро­зумне, чуйне і доброзичливе ставлення до людей.

В народі здавна виділяли два головні етапи виховання дітей. Перший етап - це виховання в сім'ї, родині. Це - материнська і батьківська школа. За народною традицією, мати пробуджує і ви­ховує в дитини лагідність, доб­роту, духовність. Батько - це втілення сили, справедливості. Для дитини батько - це насампе­ред високий взірець правди і справедливості, гідності і честі, лицарськості. Батько для дитини - це сила волі і сила духу, це стійкий і незламний характер.

Наші предки дітей привчали до всього доброго, красивого, ви­сокоморального поступово, в міру їх зростання, враховуючи вік і можливості. Мати і батько ди­тині все пояснювали і показува­ли. І в жодному разі не діяли при­мусом.

Народна мудрість твердить: діти дуже спостережливі і кмітливі. Не дай, Боже, неможна дітям говорити неправду, не можна брехати. Фальш, обман вони відчувають миттєво. Якщо раз збрехав дітям - ти залишив­ся в їхньому уявленні брехуном, як би ти не намагався потім ви­правдатися. Ніколи не можна об­манювати дітей, навіть із так зва­ною "доброю" метою. Діти вам цього не простять.

Тому вихованням мають зай­матися люди високодуховні і ро­зумні, які люблять дітей і глибоко їх пізнають. Виховання - це дар Божий, а він не всім дасться. І вища освіта не допоможе, якщо не розвивати в собі високе мис­тецтво виховання.

Другий етап у вихованні пов'язаний із самостійним жит­тям кожного. Коли діти ідугь у люди, розлітаються, як пташки, в різні сторони. Діти, яких батьки добре вчили і виховували, впев­нено підуть стежками своєї долі. Батьки їх навчили самовиховуватися. Такі діти - гордість своєї родини, свого краю, всієї Ук­раїни. Батьки, які недбало стави­лися до виховання своїх дітей, потерпають від них, зазнають нерідко знущань, а інколи буває і гірше. Виникає питання: хто ви­нен? Насамперед, звісно, бать­ки.

Ми, козаки, Богом покликані всіляко допомагати родині і школі виховувати дітей у ли­царському дусі.

Козак Володимир САБАДАШ,

Козацький хутір с. Ясна Поляна Оріхівського р-ну Запорізької області