Особистісно
орієнтовані підходи формування професійної компетентності керівника школи у
міжкурсовий період засобами віртуальної школи управлінця
| Лапшина Ірина Сергіївна, к. п. н. , доцент кафедри менеджменту освіти та психології, КЗ "ЗОІППО" ЗОР
|
Суттєва модернізація
системи освіти передбачає передусім оновлення управлінської діяльності
керівників освітніх закладів. Нові життєві умови виявили потребу та
необхідність побудови індивідуалізованої конкурентоспроможної освітньої
політики. Керівник навчального закладу відіграє у цьому процесі ключову роль.
Він знаходиться у центрі соціально-економічних і педагогічних перетворень,
координує, спрямовує працю педагогів, від його економічної грамотності,
ініціативності, вміння приймати самостійні рішення стратегічного і тактичного
характеру залежить ступінь успішної роботи закладу в цілому.
Значних змін зазнали
технології реалізації управлінських функцій. Зростаючий обсяг інформації
вимагає широкого запровадження інформативно-управлінських комп’ютерних
технологій, ефективного перерозподілуі повноважень між різними суб’єктами,
запровадження нової партнерської етики і відмову від декларативного стилю,
опікування, зміну форм та методів контролю і спрямування управлінської
діяльності на кінцевий результат. Диверсифікація освітніх послуг, гуманізація
та особистісне спрямування освітнього процесу підвищили вимоги до рівня професійної
готовності керівних кадрів.
Змістовна насиченість
курсів підвищення кваліфікації формується на підставі: а) висвітлення провідних
напрямів розвитку сучасної освіти,
основних концепцій освітньої діяльності (гуманізації, демократизації освіти, компетентнісного
навчання тощо), результатів наукових досліджень у галузі гуманітарних,
природничо-наукових знань, сучасних педагогічних технологій, форм і методів
засвоєння інформаційних технологій в освіті; б) відкритості змісту освіти,
можливості його коригування на підставі діагностики та самооцінки рівня
інформаційних потреб керівників освітніх установ; в) орієнтації змісту курсів
на виявлення потреб для подальшої самоосвіти; г) модульної побудови
навчально-тематичних планів і програм, наявності інваріантних (незалежно від
орієнтації на різні категорії спеціалістів) і варіативних модулів; д)
урахування вимог до кожної конкретної категорії управлінців, особливостей їх
професійних запитів.
Зважаючи на перевантаженість керівників закладів
освіти та їх заступників є необхідність у пошуку нових форм та методів
підвищення їх кваліфікації. Значну роль сьогодні в розв’язанні даної проблеми
відіграють інформаційні та комунікаційні технології. Ситуація з впровадження
перспективних ІКТ у навчальних, у тому числі й загальноосвітніх закладах
залишається досить складною.
Досягнення цих цілей на
сьогоднішній день неможливе без інформатизації освіти та впровадження
компетентнісного підходу на всіх щаблях освіти [7, с. 1]. Читати повністю=>>
|