Савіна М.І., науковий співробітник Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Виховання особистості засобами етнічної культури
Етнічна культура, завдяки цінностям, нормам, традиціям, формує в суспільстві особливі форми поводження, спілкування, виховання, моральні та етичні засади духовного життя.
Серед низки функцій, що відіграє етнічна культура є її конструктивність. Конструктивні функції етнокультури вважаються такими, що формують особистість. Особистість не є ізольованою, вона живе у суспільстві і відчуває певний вплив культури і виховання. Культура формувала і продовжує формувати нас як індивіда.
Якщо розглядати культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом історії [1; 3], то про формування людської свідомості та культуру прадавніх людей, що населяли нинішню територію України, можуть свідчити археологічні описи історії становлення й розвитку культури в епоху палеоліту, мезоліту й бронзи.
Українська етнічна традиція донесла до нас крізь тисячоліття такий конструкт формування особистості, як етнічна лялька. Загалом, Ляля – це жінка, цнотлива діва, богиня дітонародження, слов’янська богиня весни, дочка богині краси, любові та родючості Лади [2]. Згідно міфів, вона була нерозривно пов’язана із весняним відродженням природи, початком польових робіт, її уявляли юною, гарною, стрункою.
На території України найдавніші прототипи ляльок виявлені на пізньопалеолітичній стоянці в с. Мізин. Знайдені статуетки жінки фахівці пов’язують із культом прародительки, який існував у віруваннях і свідомості давніх племен. В природному святилищі Кам’яна могила, поблизу Мелітополя, вдалося розрізнити образи тварин та людей (здебільшого жінки) [1, с. 11–12].
Найвизначнішою пам’яткою мідного віку України була Трипільська культура. Серед розкопок були розрізнені жіночі статуетки (рідше чоловічі), що виготовлялися з глини. На трипільських пам’ятках існували культові місця. Наприклад, у Сабатинівці ІІ досліджене житло з жертовником, жіночими статуетками на крісельцях та кріслом для керівника церемонії (ймовірно жриці) [1, с. 18]. Це свідчить про культ жіночого начала, високий статус жінки у родині і поклоніння їй як символу плодючості. Оскільки Трипільська культура була сільськогосподарською, то образ землі-годувальниці асоціювався з образом жінки (деякі знайдені археологами фігурки зображали вагітних жінок).
Стародавні ляльки виготовлялися переважно з матеріалів, що зустрічалися в природі, таких як камінь, дерево, трава. Однак є знахідки ляльок, зроблених з тканини.
Лялька-мотанка (вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом. Їй вже майже 5000 років, вона з’явилася з тих пір, як почали вирощувати льон. Ляльок можна було знайти в кожній сільській хаті. Функціями ляльок були оберіг житла, сім’ї, дітей, сну, господарства, родини.
Перш за все ляльками любили гратися діти. Лялька відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя, бо згідно древніх уявлень, через обличчя в ляльку могла вселитися душа, а душа буває різною – доброю чи поганою. Народ вірив, що в ляльці знаходиться дух предків і, що вона може передавати досвід з покоління в покоління.
Українці також вважали, що символ ляльки приносить їм багатство та успіх. Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки. На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна, які символізували добрий урожай. При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я. Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
В сучасних умовах етнічні ляльки можуть використовуватись психологами, вихователями, батьками в процесі виховання дитини. Так, створення дитиною власноруч ляльки є, перш за все простим, доступним, екологічним та дієвим методом виховання та формування особистості дитини. Ляльки допомагають розвинути природні якості, образне мислення, пам'ять, емоційну сферу, самоусвідомлення та самоконтроль. Вони сприяють формуванню позитивних настанов, емоційної та моторної адекватності, комунікативних навичок. Ляльки використовують також з метою терапії – з їхньою допомогою виліковуються від страхів, психологічних проблем, дають змогу знайти внутрішні резерви для боротьби із проблемами.
Список використаної літератури
1. Історія української культури: Зб. матеріалів і документів / Упоряд.: Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.; За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища шк.., 2000. – C. 9–53, 125.
2. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. / Упоряд., приміт. І.П. Бетко, А.М. Полотай; вст. сл. М.Т. Яценка. – К.: Либідь, 1994. – 384 с. – Укр. рос. мов.
3. Культура українського народу: Навч. пос. / В. М. Русанівський, Г. Д. Вервес, М. В. Гончаренко та ін. – К.: Либідь, 1994. – 272 с.
|
