[/b]Савіна М.І., науковий співробітник Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України
[b]Позитивний підхід у вихованні
В нашому сьогоденні все більше дослідників звертає увагу на те, що ті методи виховання дітей, які були успадковані сучасним світом від попередників, не працюють. Батьки перестали розуміти своїх дітей, а покоління дітей, що приходить, не може й не хоче приймати звичних методів їхнього виховання [1; 2; 3]. Сучасний світ переживає кризу виховання. З кожним днем засоби масової інформації приносять нам все більше новин про дитячу і підліткову злочинність, занижену самооцінку, синдром браку уваги, наркоманію, ранню вагітність і самогубства. Майже всі батьки нині сумніваються як в старих методах виховання, так і в нових. Створюється враження, ніби жоден підхід не підходить, а проблеми дітей, тим часом, все більше посилюються.
Зміни, що відбуваються в суспільстві – важливий чинник, але батьки повинні зрозуміти, що саме них залежить, чи виростуть їхні діти сильними, упевненими в собі, здібними до співпраці і співчуття. Важливо звернути увагу на те, що відбувається вдома – проблеми дітей починаються вдома і можуть бути вирішені там же. Щоб не відставати від змін, що відбуваються в суспільстві, батькам потрібно змінити свій підхід до виховання. За останні дві сотні років суспільство зробило історичний стрибок, надавши всім громадянам небувалі особисті свободи і права. Але, не дивлячись на те що сучасне суспільство базується на принципах свободи і прав людини, батьки й надалі використовують виховні методи, що дісталися нам з темного середньовіччя. Для того, щоб виростити здорових, здібних до співпраці дітей, батькам потрібно модернізувати свої методи виховання [1; 2].
Завдяки досягненням західної психології, ми сьогодні дуже добре розуміємо, який якнайглибший вплив роблять дитячі переживання на подальший хід життя людини. Наша здатність досягати успіху, щастя і самореалізації безпосередньо пов'язана з обставинами і умовами раннього дитинства. Хоча нині цей факт є загальновідомим, ще п’ятдесят років тому з ним були згодні далеко не всі. Для того, щоб стати хорошими батьками, вже недостатньо просто відмовитися від управління дітьми за допомогою крику та наказів. Щоб виключити такий засіб контролю, як загроза покарання, потрібно було знайти інші, не менш ефективні методи. І така ефективна альтернатива традиційним методам виховання була знайдена і представлена п’ятьма методами позитивного виховання [1; 3].
Найголовніша умова будь-якого виховання – любити дітей і віддавати їм час та сили. Проте, хоча любов – і найголовніше, це ще далеко не все. Якщо батьки не розуміють особливих потреб своєї дитини, то не можуть у всій повноті дати їй те, що потрібно сучасним дітям. Часто буває так, що батьки щедро обдаровують дитину любов’ю, пале не так, як би це була найбільш корисно для неї, тобто без розуміння потреб дитини батьки не в змозі дати їй необхідне. Деяким батькам зовсім не хочеться кричати на дітей і карати їх, але вони просто не бачать альтернативи. Оскільки розмови ні до чого не приводять, батьки не бачать іншого виходу, окрім покарання і погроз. Але, щоб відмовитися від старих методів виховання, необхідно замінити їх новими. Розмови приносять більше користі лише тоді, коли батьки знають, що потрібно дітям. Щоб дитині хотілося розмовляти з батьками, їм необхідно навчитися її слухати. Щоб дитині хотілося співробітничати, потрібно навчитися просити її про це, потрібно навчитися давати дітям достатньо свободи, але зберігаючи при цьому контроль. Тому, навчившись всім цим методам, батьки зможуть відмовитися від застарілих методів виховання.
Новітні методи виховання є новим шляхом до набуття взаєморозуміння з дітьми, широкою практичною філософією виховання, що може бути застосована до дітей будь-якого віку. За допомогою цих нових методів вдається спонукати до співпраці всіх дітей – незалежно від віку і використання раніше інших виховних підходів. Дана техніка спрацьовує навіть стосовно дітей, що виросли в атмосфері зневаги, поганого ставлення і жорстоких покарань. Діти надзвичайно податливі і легко змінюються, варто дати їм необхідну любов і підтримку. Ці нові ідеї і методи підходять для роботи з немовлятами, дітьми і підлітками. Навіть якщо батьки виховували свого підлітка інакше, почавши застосовувати рекомендовані методи, дитина піде їм назустріч [1; 2].
За допомогою методів позитивного виховання батьки сприяють процесу природного зростання своїх дітей, не втручаючись в нього. Світ довкола нас змінився – змінилися і діти. Виховання, засноване на страху, більше не вказує на них належної дії. Загроза покарання лише налаштовує дітей проти батьків і спонукає їх до бунту. Використовуючи покарання, ви стаєте дитям ворогами, від яких потрібно ховатися, а не батьками, від яких можна чекати допомоги. Коли батьки кричать на дитину, це лише притуплює її здатність слухати. Діти прислухаються до батьків, коли батьки прислухаються до дітей. І часто буває так, що діти відкидають допомогу батьків, коли ще психологічно не готові до цього. Якщо дитині дозволяють використовувати сильні негативні відчуття і істерики для досягнення своїх цілей, вона швидко бере батьків під контроль. Якщо дитина управляє батьками, то вона сама стає некерованою. Оскільки діти стали чутливішими, вони активніше відповідають насильством на насильство [2].
В наші дні у батьків залишається менше часу на виховання дітей. Тому їм необхідно знати, що для дітей особливо важливе. Це знання не лише допомагає найефективніше використовувати вільні хвилини, але і спонукає знаходити додатковий час для спілкування з дітьми. Виразно усвідомлюючи потреби дитини, батьки охоче присвячують їй більше часу. Коли батьки з’ясовують, що саме потрібно їхнім дітям, вони менше піклуються про те, щоб заробити більше грошей і накупувати речей, і прагнуть приділяти більше часу родинним радощам. Усвідомивши, що вони повинні і можуть зробити, батьки шукають можливості проводити більше часу зі своїми дітьми.
Сучасні діти не потребують мотивації страхом і покаранням. Вони володіють природженою здатністю відрізняти хороше від поганого – потрібно лише дати їм можливість розвинути цю здатність. Замість того щоб мотивувати їх до належної поведінки за допомогою покарання і залякування, можна використовувати заохочення, а також їх природне здорове бажання принести батькам радість.
Існують п’ять важливих принципів позитивного виховання [1], які допоможуть дітям знайти в собі сили для подолання життєвих труднощів і повною мірою розвинути внутрішній потенціал. Пропонуємо низку нових методів виховання, в основі яких лежить прагнення донести ці принципи до дитини. Ось ці принципи: 1. Відрізнятися від інших – нормально. 2. Здійснювати помилки – нормально. 3. Проявляти негативні емоції – нормально 4. Хотіти більшого – нормально. 5. Виражати свою незгоду – нормально, але пам’ятай, що мама і тато – головні.
Навіть добре розуміючи всі п’ять принципів позитивного виховання, бути хорошим батьком або матір’ю нелегко. Цьому навчаєшся в процесі спілкування з дитям. Дізнавшись, що насправді потрібно дітям, батьки можуть повною мірою усвідомити, наскільки важлива для зростаючої людини їхня підтримка. Таке ясне розуміння власної відповідальності дозволяє глибше відчути, наскільки це гідне завдання – бути батьками, і тоді турбота про благополуччя сім’ї стає справою честі.
Позитивне виховання – це перехід від методів, заснованих на залякуванні, до методів, заснованих на любові. Пропонований підхід у поєднанні з батьківською любов’ю і турботою дасть дітям можливість повністю розвинути свій потенціал на кожному етапі дорослішання.
[b]Список використаних джерел
1. Грэй Дж. Дети – с небес. Искусство позитивного воспитания. Как развить в ребенке дух сотрудничества, отзывчивость и уверенность в себе. – София, 2007. – 384 с.
2. Нарушевич Р. Дети с небес. Ведическая педагогика. – М. : Веда-пресс, 2010. – 356 с.
3. Торсунов О. Г. Воспитание детей. – М. : Веда-пресс, 2000. – 56 с.
|
