Савіна М.І. Значення спілкування в сім’ї
Гармонійні взаємини в сім’ї, перш за все, зводяться до спілкування, і це спілкування може бути успішним, або ж неуспішним. Невміння спілкуватися та висловлювати свої почуття в сім’ї залежить від культури та освіченості членів родини, батьків та дітей.
Сучасне сьогодення виявляє прогалини в питанні спілкування, оскільки, багато батьків нарікають на чисельні непорозуміння між ними та їхніми дітьми. Як побудувати нормальні стосунки з дитиною? Як змусити її слухатися? Чи можна виправити стосунки, якщо вони зайшли в безвихідь?
На всі ці запитання ми можемо знайти відповідь в чудовій праці відомого сучасного психолога Юлії Гіппенрейтер «Спілкуватися з дитиною. Як?» [1].
Дана праця є практичним посібником, де батьки можуть знайти відповіді на актуальні питання виховання і як вирішувати їх на практиці у житті.
Автор зазначає, що світова практика психологічної допомоги дітям і їх батькам показала, що навіть дуже важкі проблеми виховання можуть вирішуватися, якщо вдається відновити сприятливий стиль спілкування в сім’ї. Основні межі цього стилю визначилися в результаті величезної роботи психологів гуманістів, теоретиків і практиків. Один із засновників гуманістичної психології, відомий американський психолог Карл Роджерс, назвав його «особистісноцентрованим», тобто, що ставить в центр уваги особу тієї людини, з якою ми зараз спілкуємося.
Гуманістичний підхід до людини і людських взаємин склав ідейну основу цієї книги. Він протистоїть авторитарному стилю виховання дітей, який довгий час існував в школах і сім’ях. Гуманізм у вихованні заснований, перш за все, на розумінні дитини, її потреб, і на знанні закономірностей її зростання й розвитку особистості.
Ми переконливо підтримуємо, з огляду на практичний психологічний досвід роботи, виявлені сучасними практичними психологами закономірності, згідно яких, більшість тих батьків, які звертаються за психологічною допомогою з приводу важких дітей, самі в дитинстві страждали від конфліктів з власними батьками. Ми також дійшли висновку, що стиль батьківської взаємодії мимоволі «записується» в психіці дитини, на підсвідомому рівні. Це відбувається дуже рано, ще у віці немовляти. Ставши дорослою, людина відтворює цей стиль як природний і притаманний їй. Таким чином з покоління в покоління відбувається соціальне спадкоємство стилю спілкування: більшість батьків виховують своїх дітей так, як їх самих виховували в дитинстві. Таким чином, вибудовуються негармонійні взаємини в родині, де ніхто не хоче, розуміти один одного, оскільки не має належних знань з приводу спілкування і налагодження з дитиною теплих та дружніх взаємин.
Для успішного спілкування в родині батьки мають отримувати знання про виховання та гармонію у взаєминах і спілкуванні, а також навчатися на практиці, отримуючи досвід правильного спілкування з дітьми.
Саме цим питанням і присвячена дана праця [1]. Автор наголошує, що отримати досвід, звичайно, найкраще в живому спілкуванні. У багатьох країнах вже не одне десятиліття існують «курси спілкування» для батьків. У нашій країні курси спілкування для батьків, «групи» або «тренінги», теж стали набувати всього велику популярність.
Дана праця [1] є корисним практичним керівництвом як для учасників тренінгів, так і для тих, хто бажає освоювати мистецтво спілкування самостійно. Перша частина книги написана у формі уроків і включає вправи, питання і приклади. Кожен урок містить невеликий, але важливий, а часом і важкий для засвоєння матеріал. Необхідно робити завдання до уроків, а не лише читати їх текст. Дуже важливо відчути і пережити перші успіхи у ваших практичних спробах після кожного уроку, і тільки потім рухатися далі. Поступово ви станете виявляти дивні зміни у вашій ситуації з дитиною, навіть якщо спочатку вона здавалася безнадійною.
Шлях до гармонійних взаємин у родині складний та тривалий, але можливий і реальний, і насамперед, дієвий. Внутрішня гармонія між людьми досягається через гармонію взаємного діалогу, гармонію спілкування.
Література:
1. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – Москва, 2008. – 240 с.
|
